Осінь фарбами малює
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!

Осінь… Скільки чарівності, ніжності та загадковості у цьому слові. Про неї мріяли й писали поети, художники, композитори. Хтось – за допомогою слова, інший – звуку, а ще – кольору.
Тему кольорового бачення замріяної осінньої палітри нині вивчають на заняттях гуртка декоративного розпису «Джерело» під керівництвом Коваленас Надії Вікторівни.
Чи люблять діти осінь, і як передають свої почуття фарбами – одне із ключових завдань на заняттях з петриківського розпису.
– Петриківське мистецтво – це душа народу, – пояснює керівник гуртка Коваленас Надія Вікторівна. – Свідомість виокремлює із загальної композиції барви емоцій. А вже згодом відкривається жива й квітуча картина, покликана розбудити уяву, зачарувати погляд, змусити задуматись.
… Тим часом дитячі руки несміливо, але плавно наносять осінні лінії. І стільки чистоти та спокою у цих рухах, що є продовженням дитячих щирих сонячних очей.
В основі пертиківки – образне сприйняття рідної природи, любові до української землі.
І ось на аркушах з’являються осінні композиції з квітів, листя, навіть тваринний світ представлений в пастельних тонах. А за допомогою до керівника все біжать і біжать її вихованці – щирі, відкриті, готові вчитися і сприймати кожне слово й настанову. Бо саме у молодшому віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей.